Подаруй мені, Господи, тишу.
Нехай вечір спокійно колише
Довгі віти високих берез;
На цимбалах трави полонез
Вітерець в ля-мінорі заграє,
Ледь торкаючись ніжних стеблин;
Ясний місяць в промінні купає
Срібно-сизий звичайний полин.
Знаю, Господи: тиша з Тобою
Не буває гнітуче-німою.
Усі плани й тривоги залишу,
Буду слухати й слухати тишу...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
благословінь і натхнення Комментарий автора: Дякую, Надійко.
Дудка Надежда
2013-02-02 11:15:40
Доброго дня, Світлано, дуже сподобалося, але прийшлося позбавитися краєвиду, що заважав читати.Може, комусь ще заважає...Благословінь.
Подаруй мені, Господи, тишу.
Нехай вечір спокійно колише
Довгі віти високих берез;
На цимбалах трави полонез
Вітерець в ля-мінорі заграє,
Ледь торкаючись ніжних стеблин;
Ясний місяць в промінні купає
Срібно-сизий звичайний полин.
Знаю, Господи: тиша з Тобою
Не буває гнітуче-німою.
Усі плани й тривоги залишу,
Буду слухати й слухати тишу...
Комментарий автора: Дякую за відгук, Надіє. Ви праві, цей краєвид зовсім не підходить темі, до того ж він завеликий. Я його вже забрала. Якщо знайду серед своїх фото щось підходяще, то поставлю. Вам також благословінь і натхнення.
Надежда
2013-02-08 21:49:17
Поэтично, нежно... Комментарий автора: Дякую, Надіє. Останнім часом так чогось хочеться тієї справжньої тиши, що по-вінця наповнює радістю і миром душу.
Адаму было хорошо. Притча. - Николай Агапьев Странным образом, случается так, что мои нежные и красивые стихи типа: "Облака на небе, белые, пушистые
Средь обилья снега
Солнышко лучистое,
Дует мягкий ветер с запахом душистым,
Стоит денек весенний
С звонким птичьим свистом"
Не так популярны как жесткие в стиле аля Маяковский... Что ж, у людей свои предпочтения, а у авторов свое призвание, и свои сильные и слабые стороны. После написания довольно жесткого стихотворения: "Снимите маски лицемеры" Я захотел немного похулиганить... написав это стихотворение. Очень надеюсь, что мне удалось вызвать на ваших устах улыбку. ;-) P S.(Стихотворение было серезно переработано, устранены некоторые ошибки) Как автору, мне не безразлична судьба своих творений, и каждый раз написав что-то, думаешь, а для кого это? - коснется ли сердца то, что я сотворил? Но Господь велик и удивителен! Недавно, без специальной подготовки, экспрмтом, я прочитал эту притчу на свадьбе, при чем читал его с мобильника и с этого сайта. Наградой был веселый смех, и улыбки жениха и невесты, а так
же всех окружающих... И в такие минуты думаешь: не зря, не напрасно то, что ты делаешь, тратя время и силы, и хочется сказать Богу - спасибо, и так-же сделать много больше и лучше!
