И снова с благодарностью спешу
К Тебе, мой Бог, чтобы склониться низко.
Я для Тебя стих новый напишу
И пусть хвала из сердца будет литься.
За всё, что мне Ты дал на сей земле:
За тихие рассветы и закаты,
За то, что нет войны в моей судьбе,
За все подъёмы, спуски, перекаты.
Ты дал мне то, что нужно для души,
От слёз, тревог и вздохов не избавил,
Но каждый раз, как Друг, ко мне спешил,
Брал на Себя и боли, и печали.
И утешал небесною рукой,
И снова вёл к истоку благодати,
И я дышали только лишь Тобой.
Была счастливой я с Тобой, Создатель.
Тебя хочу за всё благодарить,
Ты дал познать восторг любви небесной,
Ты дал познать — блаженнее дарить
И для добра блаженней биться сердцу.
Ты дал найти мне жизни этой смысл,
Найти источник веры и надежды.
Голгофской смертью небо мне открыл
И подарил мне белые одежды.
И обещал принять, когда приду
К Тебе, туда, в обители святые.
Я встречи этой очень-очень жду,
Душа моя тоскует в этом мире.
И снова с благодарностью спешу
К Тебе, мой Бог, чтобы склониться низко.
Сказать о том, как я Тебя люблю,
К ногам пронзённым сердцем прислониться.
За всё, за всё хвалу воздать Тебе,
Да только слов моих земных не хватит.
Дай жизнь прожить мне в пламенной хвале
И умирать в хвале к Тебе, Создатель!
Г. Мерзлякова
Галина Мерзлякова,
г. Киров Россия
Стихи пишу давно, вышли два сборника "Прославляю Тебя из огня" и "Подари мне, Господь, небеса" Готовится к выпуску третий.
Благодарю Господа за великую милость ко мне. e-mail автора:galya.merzlyakova.55@mail.ru
Прочитано 2967 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
